Сучасний учитель чи вчитель сучасності. Сучасний вчитель

Яким має бути сучасний вчитель — журнал

Наталка Мосейчук

Телеведуча, кураторка проекту Global Teacher Prize Ukraine від медіапартнера «1+1»

Філософія вчителя і вимоги до нього змінюються разом із реформою освіти. Проте цей процес змін триватиме роки. Філософію вчителя початкових класів змінювали дуже довго. Декілька років Міністерство освіти і науки працювало над тим, щоб зараз вчителі викладали в системі інтегрованого уроку.

Але слід розуміти, що не всі це робитимуть. Тому що є справді люди старої формації, і дехто з них відверто не хоче приймати зміни. Вони зводять реформу та інтегрований урок до того, що поставлять парти в кружечок і розстелять килимок позаду парт. Однак це аж ніяк не суть інтегрованого уроку. Сенс у тому, щоб сформувати всебічно розвиненого учня, який міг би застосовувати знання і з математики, і з біології, і з української мови.

Вчителю важливо підтримувати форму завжди. Я теж вчуся. Я закінчила педагогічний інститут 20 років тому. Мені дуже пощастило, бо в мене була чудова професорка з методики викладання англійської мови. Після випуску з інституту я мала кілька папок з наочними матеріалами — купу малюнків, фотографій. Володіла методиками, як можна швидко навчити дитину. Однак 20 років минуло — з’явилися гаджети, нові технології. І я так само відстала на 20 років, бо змінила професію. Тому дуже прислухаюся до того, що кажуть вчителі про інтегровані уроки, багато читаю сама, слухаю Лілію Гриневич — хочу розуміти сучасні тенденції в освіті. І для мене дуже багато речей є новими, хоч я і маю невеличке педагогічне минуле.

osvitoria.media

Сучасний учитель чи вчитель сучасності – Освіта.UA

Сучасне життя змінюється дуже швидко. Напевно, одна з професій, фахівці якої мають змінюватись одночасно з нею, це професія вчителя. Адже кожне покоління має справу з новими досягненнями, проблемами та турботами. І першими, хто вказує стежку в іноді незрозумілому, а підчас і ворожому для школяра світі, є звичайні вчителі

Адже кожне покоління має справу з новими досягненнями, проблемами та турботами. І першими, хто вказує стежку в іноді незрозумілому, а підчас і ворожому для школяра світі, є звичайні вчителі.

Зміни - заради руху

Чи пам'ятаєте ви свою першу вчительку? Багато хто, почувши це запитання, одразу пригадає її ім'я та по-батькові. Дехто, посміхнувшись, пригадає перший дзвінок, а дехто - жах і розпач, викликані першою двійкою. Сьогодні двійкою нікого не налякаєш, окрім батьків. Так само і п'ятірка не стане щастям для відмінника, бо з'явилась нова, спочатку чужа й незрозуміла, дванадцятибальна система. Учні, подумавши, зраділи їй, адже тепер за кілька двійок не виганяють зі школи, як десять років тому. А ось більшість учителів ще довго не могли звикнути до такого оцінювання. Ставити 12 балів тому, хто найкраще підготувався до окремого уроку, чи тому, хто майже геніальний? Адже зараз ті самі 12 балів у атестаті - це претензія на майже досконале знання предмета. І різниця між вісьмома балами та одинадцятьма - величезна.

І як із такої ситуації вийшов сучасний учитель? Він досконаліше вивчає своїх учнів, їхній рівень навчальних досягнень, навчається бути більш об'єктивним і справедливим. І врешті-решт опановує систему.

Учитель і мова

Чи любите ви українську мову? Так, а якже! Ми всі її вивчили майже досконало за роки незалежності. А чи любите ви російську мову? Так, ні, не знаю... Відповіді будуть різними, і це залежатиме від регіону проживання, національності батьків і ще тисячі важливих і не дуже факторів. То чому ж ми нарешті так любимо українську мову, якою до 91-го року володіли лише мешканці західної України та поодинокі вчителі української мови та літератури? Чому зараз у більшості вищих навчальних закладів усі дисципліни викладають українською? І абітурієнти, і майбутні першокурсники різних факультетів обов'язково складають іспит з рідної мови. І складають добре, не створюючи з цього проблеми, як років 8-9 тому.

Чия в цьому заслуга? Тих урядовців, які зрідка пропонують додати до чинного законодавства новий закон на підтримку української, або тих, які пропонують затвердити дві національні мови? Ні! Найперша заслуга в цьому вчителів звичайнісіньких шкіл, які вчили колись «непопулярну» рідну мову, а не «язык». Учили ще більше за учнів, які приходили до новостворених «українських», а не «російських» класів. Учили вночі й удень, щоб зранку передавати ці знання молодим українцям, які прагнуть говорити українською. І ніхто не цікавився, чого варте це навчання старенькій учительці російської, яка, пропрацювавши все життя у школі, виявилась нікому не потрібною зі своїми знаннями. І вона, так само, як і молоді вчителі, сідала, перевіривши величезну купу зошитів, за підручники.

Деякі вчителі російської мови та літератури перепрофілювались у вчителів зарубіжної літератури. І тепер українською викладають Пушкіна, Лермонтова та Булгакова...

Фінансове питання

«Гризіть граніт науки!», - так раніше казали учням. Зараз так жартують учителі один з одним. Адже з такою заробітною платнею (якщо можна так назвати кількасот гривень) тільки й лишається, що граніт гризти.

І ось, досхочу насидівшись в обшарпаних кабінетах, сучасні вчителі починають замислюватись і розуміють, нарешті, суть ринкових відносин. Батьки учнів, багато з яких зрозуміли закони ринку трохи раніше, уже не можуть бачити своїх дітей у цих «нещасних» кабінетах й утворюють фонди допомоги на ремонт класу, школи тощо.

Ті ж самі батьки прагнуть, щоб їхні діти вступали до кращих університетів країни. І з'являються репетитори - ті ж самі вчителі, які просто, як і всі нормальні люди, хочуть матеріального статку. Вони працюють індивідуально після уроків, вечорами, у вихідні. Навчають тих, хто хоче вчитись, тих, хто може вчитись, тих, хто не може вчитись. Усіх. Так, сучасний учитель працює, працює і ще раз працює.

Історія держави - історія людини

Той, хто не знає свого минулого, своєї історії, не вартий того, щоби творити сучасність. Наші батьки вчили історію СРСР і Радянської України. Але тепер цих держав не існує.

З розвалом Радянського Союзу утворилась незалежна Україна, яка почала шукати, створювати свою історію. Колишні професори історії Радянської України, історії комуністичної партії та її діяльності, пристосовуючись до нових умов, швиденько пишуть і переписують нові підручники, які мають урочисту назву «Історія України». І за цими самими підручниками новоспечені вчителі цієї історії мають учити учнів. І знову ці звичайні вчителі починають учитись, ні, скоріше, шукати істину серед купи непотрібних знань. І таки знаходять, і вчать неї учнів, які вже давно не хочуть і не вміють учитись.

Лише завдяки такому прискіпливому, зацікавленому та наполегливому вчителю ми таки трохи вивчили історію своєї держави. Хтось - у школі, хтось - від дітей, а хтось - від онуків. Головне, що хоча б вони, ці вчителі, продовжують учитись, аби передати свої знання наступним поколінням.

Нові ідеали учнів

Зовнішність учителя - досить поширене питання серед школярів, коли вони оцінюють його. І сьогоднішні діти - не такі, як після Другої світової війни. Для тих маленьких повоєнних учнів було великим щастям навчатись хоча б у якійсь школі, і зовнішній вигляд учителя був останнім, на що звертали увагу школярі.

Сучасні ж учні не задовольняються такими дрібничками, як наявність школи та вчителя. Передовсім їхню увагу привертає нова сукня або костюм учителя, його зачіска, мобільний телефон тощо. І немодний одяг викличе набагато більше насмішок, ніж незнання предмета викладання. Далі - неповага класу, учні якого не розуміють, що є речі, набагато важливіші, ніж ультрамодна спідниця чи MP3 плеєр. І пояснювати це дітям мають не тільки вчителі молодших класів, а й, як не дивно, батьки. Проте дуже часто така можливість утрачена, і щоб не стати посміховиськом в учнів, учитель, особливо жінка, починає приділяти своїй зовнішності більше уваги, слідкувати за модними тенденціями. Проте сучасний учитель старших класів уміє виховати в учнів-матеріалістів повагу до особистості, а не до її матеріального статку. І саме в цьому його перевага над тими колегами, які, шукаючи визнання, женуться за яскравістю зовнішнього вигляду, забуваючи про головну мету своєї роботи - передати знання своїм учням.

Проте в цій ситуації є і плюси. Сучасна жінка-вчитель розуміє, що вона не машина, призначення якої лише робота. Така вчителька слідкує за собою не лише заради визнання в учнів, а й заради себе самої. Вона починає більше поважати саму себе, розвивається як особистість. Така жінка-вчитель уміло поєднує роботу й особисте життя, вона щаслива. А якщо людина щаслива, вона досягне ще більших успіхів у житті. Такий учитель захоплює учнів, уміє подати, а не нав'язати знання, і учні не пропускають уроки не тому, що бояться покарання, а тому, що їм цікаво.

Отже, на нашу думку, найважливіша риса сучасного вчителя - уміння й бажання вчитись, не зупинятись на досягнутому, завжди шукати в житті новизну. Адже людина, яка цікавиться всім, що її оточує, не подаватиме «суху теорію», а зробить кожний урок цікавим і пізнавальним. І це, мабуть, єдине, чим можна завоювати повагу та прихильність учнів і досягти головної мети своєї роботи - навчити.

Уявлення учнів про те, яким має бути сучасний учитель, відрізняються від бачення його самими вчителями. За словами О. В. Нечитайла, заступника директора з навчально-виховної роботи Черкаської спеціалізованої школи № 27, сучасний учитель має не відставати від часу, в якому живе, має користуватись усіма технічними засобами, які можуть бути корисними для найкращої презентації навчального матеріалу учням. Проте він також наголошує, що сучасний учитель стане таким лише тоді, коли «навколо нього буде створено сучасну навчальну базу, яка включатиме не тільки комп'ютер, інтерактивну дошку та телевізор, а й достатню кількість необхідних підручників, що теж є проблемою в сучасній школі».

Створити портрет сучасного вчителя ми запропонували також учням 8Б класу Черкаської спеціалізованої школи № 27. Найбільшу кількість голосів отримали такі якості, як доброта вчителя та його обізнаність у предметі, який він викладає. Також багато з учнів вимагають справедливості в оцінюванні та простого людського розуміння дитячих проблем. Частина учнів наголосила на тому, що очікує від учителя допомоги та уваги під час вивчення дисципліни. А близько 20 % опитаних дуже просили, щоб учитель на них не кричав і не запізнювався на уроки. Серед інших були також запропоновані такі риси сучасного вчителя, як стриманість, відповідальність, цікавість, веселість і «щоби був просто хорошою людиною».

Посміхніться, учителі, і перевірте, чи притаманні вам усі ці якості. Якщо ні, може, варто чомусь повчитися в учнів?

Автор: Д. Квітка

Освіта.ua05.02.2008

osvita.ua

Яким повинен бути сучасний учитель?

Сучасний вчитель – який він?

У мене, як у кожного вчителя, є для роботи дошка і крейда. Але у сучасних умовах цього вже явно дуже мало. Сьогодні діти все більше використовують нові пристрої, інтерактивні ігри, телефони з доступом до Інтернету. Сучасний учень живе у світі електронної культури. Щоб вчитель спілкувався з ним однією мовою, необхідно володіти сучасними методиками та новими освітніми технологіями.

Оновлення Державного стандарту вимагає і від вчителів переходу на новий рівень роботи з учнями. Сучасний вчитель повинен втілювати в освітній процес таку модель навчання і виховання, яка б сприяла розвитку інноваційної всебічно розвинутої особистості. Сьогодні школа потребує вчителя з сучасними поглядами і уміннями, кваліфікованого, творчого, інформаційно-грамотного, який здатен ефективно і доцільно застосовувати інформаційні і комунікативні технології у своїй професійній діяльності, володіє новітніми методиками використання електронних освітніх ресурсів.

Школа – оселя радості. Нічого немає страшнішого в школі, ніж учитель, що приходить в клас з холодним серцем. Отже, вчитель повинен приходити на уроки з бажанням працювати, вміти зацікавити, моделювати навчальний процес відповідно до сучасних вимог.

Сучасний вчитель має бути таким, яким він хоче бачити своїх вихованців, бо саме вчитель і його моральні якості відіграють велику роль у вихованні і навчанні учнів. А ще він повинен бути активним, динамічним, творчим і толерантним.

Не кожен учень може бути відмінником, а от людиною він повинен бути. І перше завдання вчителя – формувати майбутню особистість.

Нашу педагогічну працю можна порівняти з мальовничим і різноманітним лісом, де ми набуваємо досвіду, то йдучи протоптаними широкими стежками, то блукаючи новими стежками особистих пошуків, то усамітнюючись, але саме головне, що освітлені нашим покликанням, ми виходимо на яскраві, сонячні галявини, щоб розпалити вогнище надії, взаємоповаги і розуміння.

Портрет вчителя:

С – самовираження, самостійність, самоосвіта;

У – успішність, урізноманітнення, удосконалення;

Ч – чіткість, чесність, чуйність;

А – актуальність, активність, аналітичність;

С – самоконтроль, саморегуляція, системність;

Н – навички, науковість, наполегливість;

– ИЙ

У – уміння, упевненість, універсальність;

Р – раціональність, результативність, різноманіття;

О – оптимальність, організація, об’єктивність;

К – комфорт, корекція, контроль

vseosvita.ua

Сучасний вчитель: яким він має бути?

Здобуваючи освіту, ми здобуваємо належний рівень професійної підготовки, моральні якості, якими має володіти справжній вчитель. Особистість вчителя наділяється особливим значенням, тому що він веде дітей до знань, добра, культури. Допомагаючи дітям здобути знання, вчитель їх має підтримувати, заохочувати, все пробачати і враховувати потреби і побажання кожної дитини.

Але все це теоретичне навчання! Адже коли переступаєш поріг школи і зустрічаєш реальних учнів, а не тих, що у підручнику, то виникає купа запитань, а відповідь не знаєш де шукати, тому що не написано стільки книжок, скільки є дітей. Приходить розуміння того, що навіть прочитавши всі методичні рекомендації і посібники, досконало вивчивши практику викладання різних педагогів, тобі недостатньо буде цієї інформації. На жаль, практика дуже відрізняється від теорії і у більшості випадків ми до цього просто не готові. Але вже в школі розумієш, що твої учні не літературні герої і ти навряд чи знайдеш його прототип у підручнику. Сьогодні не достатньо просто добре володіти науковим матеріалом і тим арсеналом знань і вмінь, які нам дає педагогічний університет аби бути гарним, талановитим вчителем. Працюючи з дітьми, я зрозуміла, що найголовніша якість, яка має бути у сучасного вчителя це не тільки вміння працювати з усіма сучасними технологіями аби зацікавити дітей. Найголовніше — це навчитися любити всіх, а це найскладніше. Тому що саме зараз є дуже багато проблемних, розбещених дітей саме через технічний прогрес і для них поняття любові, толерантності, поваги даються складніше, на жаль. Сучасні діти віддадуть перевагу модним гаджетам, ніж проведеними вихідними з батьками. А тому інколи важливіше приділяти більше уваги саме вихованню дитини, її духовному стану. Звісно сучасні технології пропонують чудову технічну базу школам і тому сучасному вчителю потрібно бути обізнаним у всіх новинках техніки. Але щоб завоювати довіру і повагу учнів, потрібно не тільки використовувати всі надбання техніки, але мати набагато більше моральних якостей ніж ми маємо, знати набагато більше ніж ми можемо, бути оптимістом і глибоко вірити у дітей. Потрібно пам’ятати про те, що всі не можуть бути видатними майстрами слова, талановитими вченими або обдарованими художниками, а ось бути толерантною, чуйною, вихованою людиною, законослухняним громадянином, справжнім татом або мамою мають бути всі.

Сучасний вчитель, на мою думку, це не просто взірець правди і науки, а справжній актор і в залежності від ситуації має швидко перевтілюватися у нову роль. Сьогодні вчитель має співпрацювати дуже багато з батьками. Адже сучасні батьки надто зайняті і тому намагаються перекласти всю відповідальність за своїх дітей саме на вчителя. Вчитель звичайно знає, як управляти процесом навчання і як саме його контролювати. Основне завдання вчителя – це полегшити, структурувати навчання учнів, але вчитель ніяк не може замінити всі функції батьків. Наша справа заключається в тому, що ми маємо нести дітям ті знання, той досвід, але робити це таким чином аби не зруйнувати дитячі душі.

carkva-gazeta.org

Сучасний вчитель як педагог та психолог

Міністерство освіти і науки України

ЛНУ імені Івана Франка

Доклад

«Сучасний вчитель як педагог та психолог»

За словами видатного педагога К.Д.Ушинського вчитель відіграє у навчанні і вихованні вирішальну роль, що його (вчителя) особистість впливає на дитячу свідомість набагато більше, ніж це можна досягнути іншими методами. До цієї теми зверталося чимало вчених, педагогів. Всі вони по своєму бачили ці риси, але в цілому їхні погляди мали один характер, ніби доповнювали один одного. Школі сьогодення потрібні вчителі-педагоги, вихователі, майстри своєї справи.

Сучасна школа з огляду на зміни в освітній системі ставить все нові і нові вимоги до вчителя. В загальному їх можна поділити на наступні:

Перша група: вимоги як до представника суспільства і виконавця найважливішого соціального замовлення. До речі, такого ж погляду притримується і школа західних країн. Професія вчителя прирівнюється до професії простого робітника. Але на мою думку систематизувати і осягнути роботу і завдання вчителя – неможливо.

Друга група: в ній центральною вимогою постає педагогічне мислення, яке включає в себе визначення педагогічних проблем, їх вирішення і аналіз конкретних педагогічних ситуацій.

Третя група: зачіпає професійну підготовленість та загальний розвиток вчителя.

Важливими є педагогічні вміння, серед яких я б виділила такі основні, на мій погляд вміння. Це вміння передбачати і розв’язувати педагогічні ситуації і проблеми, розуміти свого співрозмовника, вивчати психологічні особливості дітей, вміння формувати душу вихованця відповідно до вимог суспільства.

Вчитель має володіти педагогічною інтуїцією, що дуже важливо для того щоб миттєво зорієнтуватися в конкретній ситуації. Серед не менш важливих якостей я б зазначила здатність доступно передавати знання. Для цього необхідний і творчий підхід, і образність мовлення, і переконливість та ін..

Для успішного здійснення своєї діяльності вчитель має володіти певними здібностями, а саме перцептивно-рефлексивними, проективними, конструктивними, комунікативними, гностичними та організаторськими.

Перцептивно-рефлексивні здібності ґрунтуються чуттєвому досвіді вчителя.

Проективні здібності спрямовані на способи впливу на учнів, на їх потребу в розвитку, самоствердженні, на потребу в громадянському та професійному становленні.

Конструктивні здібності базуються на вмінні вчителя побудувати урок, котрий потребуватиме інтелектуального, емоційного і практичного відгуку учнів.

Комунікативні здібності полягають у здатності встановлювати контакт з учнями, на завоюванні авторитету і довіри в них.

Організаторські здібності полягають у здатності організувати навчально-виховну діяльність учнів.

Необхідно сказати і про інші якості особистості, що включають у себе високий рівень психолого-педагогічної підготовленості, здатність оптимально розв’язувати педагогічні завдання.

Для педагога важливо знати предмет діяльності, бути вимогливим та щирим у стосунках, постійно прагнути до самоосвіти, виробляти в собі спостережливість, гуманність, науковість, творчий підхід до викладання і вирішення ситуацій, вміти користуватися голосом, жестами, мімікою.

Суттєво зауважити педагогічний етикет, котрий представляє собою сукупність правил і моделей моральної поведінки педагога в типових ситуаціях та обставинах педагогічної діяльності. Це є ставлення педагога до власної праці, до учня, до учнівського, учительського та батьківського колективу, до себе, до держави.

Також слід зазначити і глибоке знання психології дітей, індивідуальний підхід у навчанні та вихованні, що являє собою педагогічний такт.

В.А.Сухомлинский вважав, що правом користуватися гострим інструментом оцінки має тільки той педагог, що любить дітей. Учитель повинний бути для дитини такою же дорогою людиною, як мати. Віра школяра у вчителя, взаємна довіра між ними, людяність і доброта - це те, що необхідно вихователю, те що хочуть бачити діти у своєму наставнику. Одне із самих цінних його якостей - людяність, у якій сполучиться серцева доброта з мудрою строгістю батьків.

«Учительська професія, - писав Сухомлинский, - це людинознавство, постійне, що не припиняється проникнення в складний духовний світ людини. Чудова риса - постійно відчиняти в людині нове, дивуватися новому, бачити людини в процесі його становлення - один із тих коренів, що харчують покликання до педагогічної праці. Я твердо переконаний, що цей корінь закладається в людині ще в дитинстві й отроцтві, закладається й у родині, і в школі. Він закладається турботами старших - батька, матері, учителя, - які виховують дитини в дусі любові до людей, поваги до людини». Саме так формувався педагогічний талант самого В.А.Сухомлинського, джерело якого - любов до дітей, глибока віра в можливість виховання кожної дитини так, щоб не потрібно було потім виправляти допущені в ранньому дитинстві помилки. Терпимість до дитячих слабкостей, розуміння найтонших спонукальних мотивів і причин дитячих витівок, чуйність, турбота про дитину - усю цю мудрість Сухомлинський виніс із власного дитинства.

У виховній роботі важливо й утримування матеріалу, і тон розмови, і час цієї розмови, і зовнішній вигляд учителя, і манери його поведінки. Слово вчителя знаходить відзвук у серцях учнів і стає їхнім особистим надбанням лише тоді, коли «мудрість вихователя залучає, одухотворяє вихованців цілісністю, красою ідейно-життєвих поглядів, морально-етичних принципів». Діти дуже добре почувають фальш слів, якщо вони не відповідають моральному переконанню вихователя. Вони нехтують того, хто намагається видати темне за світле, прикрити похмуре темними словами.

Важливу роль відіграють особисті якості педагога, його чутливість до іншої людини, гуманність у помислах і діях. Але це не знижує актуальність такої його риси як вимогливість. Всепрощення, без принциповість, поблажливість до учнів, потурання їхнім слабостям, байдужість до негативного в їх навчанні, праці та поведінці завдають великої школи вихованню особистості. Більшість видатних педагогів відстоювали вимогливості та поваги, бо саме у вимогливості до людини полягає повага до неї.

Працю вчителя живить віра в людину. Він повинен бути оптимістом, глибоко вірити у сили і можливості дітей, бачити насамперед усе краще, що їм притаманне, «проектувати хороше». Обов’язковою умовою у ставленні вчителя до учнів є справедливість. Будь-які прояви несправедливості з боку педагога (виділення «любимчиків», необ’єктивне оцінювання знань, необґрунтовані вимоги, безпідставні звинувачення, упередженість) ранять дитячі душі, обурюють учнів і завдають непоправної шкоди справі навчанні і виховання.

Важливою для вчителя є позитивна налаштованість, яка виявляється у вмінні залишати за дверима школи неприємні переживання, поганий настрій. Водночас він не повинен приховувати свого невдоволення чи навіть обурення, якщо учні тог заслужили. Гнів, як і радість, повинні бути педагогічно спрямовані, не переходити меж, за якими вони стають шкідливими у вихованні. У стосунках з учнями завжди потрібне відчуття міри, неприпустимість крайнощів, що виходять за межі пристойності і педагогічної доцільності. Учитель завжди повинен бути твердим , непохитним, послідовним у своїх вимогах і водночас гнучким, здатним переглядати свої окремі рішення і вимоги, якщо зумовлено конкретними обставинами та інтересами справи. Він є старшим другом, товаришем учнів, але насамперед їхнім наставником, керівником. Відчуття учителем учня, усвідомлення своєї ролі у педагогічному процесі і мети своїх виховних дій зумовлює педагогічний такт, сутність якого полягає у творчому вмінні обирати в кожному конкретному випадку таку лінію поведінки , такий підхід (за допомогою слова, вчинку, тону, погляду, жестів, міміки), які оберігають честь і гідність учнівського колективу, кожного учні, не принижуючи і не возвеличуючи його честі та гідності.

Ставлення до дитини детермінує організаторську діяльність вчителя, визначає загальний стиль його спілкування, який може бути авторитарним, демократичним і ліберальним.

Авторитарному стилеві властивий диктат, який перетворює одного з учасників комунікативної взаємодії на пасивного виконавця, пригнічуючи йог самосвідомість та ініціативу. Авторитарний учитель самочинно визначає діяльність, спрямованість групи. Це гальмує ініціативу, пригнічує учнів. Головні форми взаємодії за такого стилю спілкування – наказ, вказівка, інструкція, догана. Навіть подяка за такого стилю звучить як докір. Вчитель нетерпимий до заперечень. Усе це породжує несприятливий психологічний клімат, пригнічує ініціативу та відповідальність, гальмує формування колективістських якостей, розвиває у дітей невпевненість.

Демократичний стиль формується на глибокій повазі, довірі й орієнтації на самоорганізацію , самоуправління особистості та колективу.

Базується він на думці колективу, покликаний донести мету діяльності до свідомості кожного учня і залучити всіх до активної участі в спільній діяльності. Основним способом взаємодії є заохочення, порада, інформування, координація, що розвиває в учнів впевненість у собі, ініціативність. З усвідомленням відповідальності, підвищенням зацікавленості, розвивається здатність свідомо, самостійно і творчо працювати, що забезпечує стабільний результат діяльності й закладає надійний фундамент для розвитку особистості.

За ліберально стилю в учителя немає стійкої педагогічної позиції. Вона виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог до виховання. Ліберальний вчитель прагне не втручатися у життя колективу, легко підкоряючись суперечливим впливам. Форми його роботи ззовні начебто демократичні, але через пасивність і незацікавленість, нечіткість програми і брак відповідальності виховний процес стає некерованим.

mirznanii.com

Сучасний вчитель як провідник змін

#ВчителіВажливі!

З 1 вересня 2018 року вчителі, які працюватимуть з першокласниками, мають реалізувати освітні зміни відповідно до Концепції Нової української школи – кожен у власному класі. Саме педагогам відводиться ключова роль в реформі загальної середньої освіти. Це означає, що необхідно переосмислити сутність соціальної і професійної місії вчителя. Здатність творчо працювати, приймати нестандартні рішення, уникати шаблонів і стереотипів, організовувати культурно-мовне та освітньо-розвивальне середовище – такими є критерії професійної компетентності фахівця початкової школи сьогодні.

Міністерство освіти і науки України затвердило програму, згідно з якою вчителі та педагогічні працівники проходитимуть обов’язкові курси підвищення кваліфікації для роботи в Новій українській школі. Мета перепідготовки — зробити так, щоб усі вчителі Нової української школи володіли сучасними практиками, технологіями, методиками, формами і методами роботи на засадах інноваційних освітніх підходів.

16-17 лютого 2018 року відбулася дводенна настановчо-очна сесія навчання вчителів початкових класів закладів загальної середньої освіти району, які будуть працювати з учнями 1-х класів у 2018/2019 навчальному році відповідно до вимог нового змісту початкової освіти Нової української школи.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 15.01.2018 № 36 „Про затвердження Типової освітньої програми організації і проведення підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладами післядипломної педагогічної освіти” вчителі опрацювали Модуль 1. Сучасний учитель як провідник змін.

Реалізацію змісту сесії забезпечували методист Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти та працівники методичного кабінету відділу освіти.

День 1. Заняття з елементами тренінгу було спрямоване на вдосконалення компетентності педагогів щодо саморозвитку та успішної самореалізації в професійній діяльності на основі чітко визначених засад Концепції Нової української школи. Учителі обговорили перші кроки роботи на інтерактивній онлайн-платформі з підвищення кваліфікації та вирішували організаційні питання щодо проходження онлайн-курсу. Шляхом інтерактивного інформування учасники мали можливість розширити знання, отримані під час роботи за модулями онлайн-курсу на платформі EdEra. Педагоги ознайомилися з мотиваційними дослідженнями Українського інституту майбутнього щодо того, як сприймати постійні зміни в освіті і як управляти змінами та залишатися задоволеними. Учасники ознайомилися зі змістом Типової освітньої програми підвищення кваліфікації та формами її реалізації. Виконавши руханку „Фруктовий салат”, учителі об’єдналися для подальшої роботи у групах, та сформували „Кошик очікувань” від роботи під час сесій. Нова місія педагога розглядається в контексті європейського професіоналізму із збереженням кращих ментальних українських характеристик, європейського виміру педагогічних якостей. Тому наступним етапом роботи було знайомлення із західними моделями освіти США, Польщі, Болгарії, Фінляндії та аналіз освітніх запозичень у роботі української початкової школи. Через взаємодію в командах вчителі опрацювали інформаційний матеріал, переглянули відеофрагменти та, скориставшись експертними картками, презентували підсумки роботи.

Емоційним тлом заняття та ресурсом для удосконалення професійних умінь стали практичні вправи для розвитку дрібної моторики.

Учителі мали можливість анонімно ставити запитання, відповіді на які готували модератори заняття.

День 2. Тему заняття „Основні підходи в освітньому процесі” було розподілено на два блоки: „Чому компетентнісний підхід” і „Як реалізувати компетентнісний підхід”. Протягом заняття через інтерактивні повідомлення, роботу у групах, практичні вправи учителі обговорювали виклики, що зумовили прийняття реформаторських рішень в освіті, чинники якості початкової освіти, мету та головні компоненти Концепції Нової української школи. Учасники створювали моделі Школи компетентностей ХХІ століття та випускника Нової української школи. Особливу роль у стратегії проведення семінару було відведено перегляду відеофрагментів, підготовлених Міністерством освіти і науки, як ключових для розуміння освітньої політики щодо створення психологічно безпечного й фізично комфортного освітнього середовища. З метою забезпечення новітніх підходів до організації предметно-формувального середовища у закладах загальної середньої освіти району учителі переглянули слайдові презентації приміщень, в яких працюють сьогодні, та виробили корисні поради щодо змін в організації фізичного простору. Також відбулося ознайомлення з організацією освітнього середовища в експериментальних класах Закарпатської області.

На короткий час „ставши дітьми”, педагоги виконували завдання, які допомагають встановити взаємодію з учнями та навчити їх комунікації, сприяють формуванню навичок співпраці, забезпечують природній і зрозумілий освітній процес.

Учителі анонімно висловили власне ставлення до освітньої реформи. І воно однозначне: зміни необхідні!

« повернутися до списку новин

vberz-osvita.gov.ua

Сучасний учитель чи вчитель сучасності - Секреты успеха. - Как выучить английский - Каталог статей

Сучасне життя змінюється дуже швидко. Напевно, одна з професій, фахівці якої мають змінюватись одночасно з нею, це професія вчителя. Адже кожне покоління має справу з новими досягненнями, проблемами та турботами. І першими, хто вказує стежку в іноді незрозумілому, а підчас і ворожому для школяра світі, є звичайні вчителіАдже кожне покоління має справу з новими досягненнями, проблемами та турботами. І першими, хто вказує стежку в іноді незрозумілому, а підчас і ворожому для школяра світі, є звичайні вчителі.